Біоценоз піхви – це унікальна і збалансована екосистема. Мікрофлора піхви виконує роль природного захисту жіночих статевих органів від патогенних мікроорганізмів. У підтримці нормальної мікрофлори піхви відіграє роль анатомічний і функціональний стан репродуктивної системи.
До анатомічних особливостей захисту піхви можна зарахувати: зімкнуту статеву щілину, волосяний покрив у ділянці лобка та промежини, цілісну шийку матки.
Другими природними механізмами антимікробного захисту можна вважати піхвовий секрет, що має РН 4-4,5; у слизу шийки матки міститься висока концентрація чинників місцевого імунітету (слизова пробка); також важливу роль відіграє щомісячне очищення матки й піхви в разі відторгнення ендометрія (менструації).
І того ми маємо чотири основні природні механізми захисту:
- цілісність вульви та шийки матки, зімкнута статева щілина;
- підтримання оптимального РН виділень;
- нормальний менструальний цикл;
- підтримання місцевого імунітету (дотримання гігієни).
До недавнього часу єдиним методом відновлення першого механізму захисту (цілісність вульви, шийки та зімкнута статева щілина) був хірургічний метод. На сьогодні ми маємо можливість відновлювати анатомію вульви за допомогою контурної інтимної пластики.
-Плюси: безопераційна методика, яка не потребує перебування після процедури в стаціонарі (або денному стаціонарі), незначні обмеження статевого життя (до 1 тиж), безболісна, безкровна, короткострокова (до 15хв), посилення лібідо (за рахунок збільшення гідратації тканин).
-мінуси: вартість, нетривалий ефект (до 1 року, після чого гіалуронова кислота розсмоктується).
Склад мікрофлори піхви: грампозитивні та грамнегативні аеробні мікроорганізми, факультативно-анаеробні та облігатно анаеробні бактерії.
Основними представниками піхвового біоценозу є лактобацили, біфідумбактерії та пептострептококи (до 5%).
Для підтримання їхньої життєдіяльності необхідні такі умови:
-кисле середовище, - анаеробні умови, - достатній вміст в епітелії глікогену (це основний субстрат метаболізму, який під час розпаду утворює перекис водню та молочну кислоту).
Важливу роль у розвитку порушення біоценозу піхви відіграє збільшення кількості коків у мазку, олужнення середовища. За олужнення середовища з'являються диплококи.
Симптоми збільшення коків: свербіж, рибний запах, рясні кремоподібні білі.
До порушень нормального біоценозу піхви належать бактеріальний вагіноз і вагініт.
Вагіноз: збільшення загальної кількості бактерій за відсутності запальної реакції. Превалює, як правило, анаеробна флора. Існує 4 критерії Амселя (рясні білі, збільшення РН, виявлення «ключових» клітин – десквамований епітелій, вкритий суцільно бактеріями, позитивний амінний тест). Виявлення 3 із 4 критеріїв дає змогу встановити діагноз баквагінозу.
Вагініт: інфекційно-запальне захворювання, спричинене переважно аеробною флорою. Для проведення діагностики вагініту важливим є проведення ПЛР дослідження на приховані інфекції, які передаються статевим шляхом.
При вагініті флора переважно кокова, РН підвищений (5.6 - 6.5), концентрація умовно-патогенних мікроорганізмів підвищена, знижена концентрація лактобактерій (менш як 10Х6).
ПРИЧИНИ порушення мікробіоценозу піхви:
- недотримання інтимної гігієни;
- безконтрольне застосування антибактеріальних препаратів;
- патологія ендокринних органів (особливо порушення функції гінекологічних ендокринних органів та щитоподібної залози)
- порушення мікрофлори кишківника, хронічні цистити (ці органи розташовані поблизу і порушення їхньої роботи може спричиняти порушення мікрофлори піхви);
- часта зміна статевих партнерів;
- наявність інфекційних захворювань;
- спринцювання;
- неадекватна контрацепція (особливо застосування сперміцидів) тощо.
При виявленні порушення біоценозу піхви важливо правильно підійти до лікування цього захворювання і вторинної профілактики подальших дисбіозів.
Первинна профілактика – мінімізувати причини порушення біоценозу:
- дотримання особистої гігієни,
- використання якісних засобів особистої гігієни,
- не приймати антибактеріальні препарати без призначення лікаря
- використання натуральної спідньої білизни
- своєчасне відвідвідування гінеколога (2 рази на рік) з дотриманням рекомендацій спеціалістів (обстеження на цитологію та мікрофлору, корекція менструального циклу тощо),
Основними етапами вторинної профілактики є:
- одночасне лікування обох статевих партнерів;
- відновлення загального та місцевого імунітету;
- підтримання нормальної мікрофлори піхви та збереження кислого середовища РН;
- одночасне лікування порушень шлунково-кишкового тракту та сечової системи; своєчасне консультування профільних спеціалістів: терапевт, уролог, ендокринолог та ін.
Природу найлегше підпорядкувати, підкоряючись їй. Ф. Бекон
.webp)
