Ураження фіброзного кільця міжхребцевого диска (МХД) проявляється його поширеним випинанням по периметру (спондильоз) або локальним вибуханням за межі крайових кантів тіл хребців (грижа\протрузія\екструзія\екструзія\пролапс\випинання диска). У разі незначного випинання диска будова фіброзного кільця зберігається (загальна анатомія міжхребцевого диска показана на рис. 1). Край диска виходить за краї гіалінової пластинки хребця. Значні випинання завжди супроводжуються розривом фіброзного кільця, які можуть бути частковими, з надривом тільки одного шару кільця, або повним, що проникають через усі шари фіброзного кільця у вертикальному або горизонтальному напрямках, розриваючи Шарпеєвські волокна.
Спондильоз - одна з найчастіших інволютивних змін хребта, які зустрічаються у людей.
Морфологічно він обумовлюється поширеною дегенерацією фіброзних кілець, з утворенням горизонтальних щілин, безпосередньо в ділянці їхнього прикріплення до кільцеподібних апофізів тіл хребців. Відшароване фіброзне кільце поступово виштовхується пульпозним ядром назовні. Його випинання розташовуються в передньому і бічних напрямках, під передню поздовжню зв'язку і, як виняток, назад, під задню поздовжню зв'язку. Це призводить до значного перевантаження крайових відділів хребців і волокон передньої поздовжньої зв'язки. У відповідь на це починає утворюватися кісткова речовина (кальцифікація).
Морфологічно і рентгенологічно лікар-радіолог визначає крайові кісткові розростання на передніх і бічних поверхнях тіл хребців. Основа розростання розміщена за кантом на тілі, а верхівка на рівні міжхребцевого диска. Як це показано на малюнку 2 стрілочками 1 і 2.
Розміри та поширення крайових кісткових розростань і дзьобоподібних випинань залежать від величини розривів фіброзного кільця, навантаження та віку хворого. Висота міжхребцевого диска і його функція спочатку не порушуються. Однак, вростання судин у диск (МПД) спричиняє фіброз диска, зниження його висоти і втрату функції. Різко виражені кісткові розростання і дзьобоподібні випинання диска свідчать уже на користь розвитку деформівного спондильозу (вигляд його варіабельний, але в загальних рисах це показано на рис. 3). Патологічний процес може охоплювати один, два хребці, а може і весь сегмент повністю. Прояви спондильозу зростають від верхніх відділів хребта до нижніх. Іноді зустрічаються консолідовані (зрощені між собою) форми кісткових розростань і навіть трапляються випадки переломів цих розростань.
При тяжкому деформувальному спондильозі можуть утворюватися задні крайові розростання, навіть із компресією спинного мозку. За задньобокових розростань часто визначаються звуження міжхребцевих отворів (МХВ) і здавлення нервових корінців, що зумовлює радикулярний синдром.
Для діагностики спондильозу широко застосовують рентгенографію, так само подібні зміни є частою знахідкою під час СКТ і МРТ досліджень.
.webp)
