Подібні вузли проявляються переважно в зрілому віці, але можуть дуже часто виникати як у молодих людей, так і зовсім юних, після гострої травми або внаслідок постійного перевантаження. Розташовуються вони в найрухоміших ділянках хребта - грудному (ГГП), поперековому відділах (ПОП), набагато рідше в шийному відділі (ШОП). Хрящові вузли міжхребцевих дисків частіше утворюються внаслідок поступового обмеження пролабування пульпозного ядра через дегенеративно змінене фіброзне кільце (про механізм можна почитати тут).

Морфологічно хрящові вузли (грижі) проходять фази формування, фіксації та зворотного розвитку. У фазі формування обмежена дегенерація внутрішніх волокон фіброзного кільця, з прориванням пульпозного ядра через щілини і потраплянням фрагментів пульпозного ядра під зовнішні волокна фіброзного кільця. При цьому больові відчуття виникають частіше при розгинанні. Фіксований вузол утворюється після проривання желатинозного ядра через фіброзне кільце під поздовжні зв'язки хребта. Внаслідок вростання кровоносних судин зі зв'язок у хрящовий вузол у ньому починає розвиватися сполучна тканина, з поступовим рубцюванням. У разі заднього або задньо-бічного розташування над вузлом може виникати дугоподібне звапніння задньої поздовжньої зв'язки - остеофіт. Посттравматичні хрящові вузли міжхребцевих дисків можуть звапніти впродовж 1,5-2 років, за рахунок крововиливу і некрозу.

Клінічне значення мають задні та задньо-бічні вузли диска, які випадають під задню поздовжню зв'язку. Діаметр їх становить від 2-3 мм до 1-1,5 см. Клінічні прояви залежать від локалізації, розмірів вузла, гостроти і фази його розвитку. Задні хрящові вузли розташовуються парамедіально в спинномозковому каналі, під задньою поздовжньою зв'язкою. Вони здавлюють спинний мозок і передню спинальну артерію, яка кровопостачає спинний мозок. Унаслідок подібних впливів спостерігається дегенерація передніх рогів і стовпів спинного мозку. Виникають пірамідальні порушення, парастезії нижніх, іноді верхніх кінцівок без радикулярних симптомів. На відміну від пухлини спинномозкового каналу, лікводинаміка тут не порушена. Зедне-бічні вузли здавлюють нервові корінці ганглії в міжхребцевих отворах. Поступово виникає радикулярний синдром.

Рентгенологічні ознаки залежать від гостроти розвитку хрящового вузла та давності його існування.

Посттравматичні вузли, які утворюються гостро, на класичних рентгенограмах хребта визначаються після їхньої дегенерації та кальцифікації. Вони мають вигляд точкових тіней у проекції спинномозкового каналу (СМК) або міжхребцевого отвору (МХВ).

Найбільш підходящий метод діагностики для міжхребцевих гриж залишається, звісно ж, процедура МРТ. За допомогою цього методу можна найбільш достовірно оцінити локалізацію і розмір патологічного випинання, його співвідношення з нервовими корінцями і спинним мозком. У разі наявності протипоказань для проведення МРТ, можна провести СКТ. У даному випадку контрастність буде істотно нижчою, але, звісно ж, це краще, ніж «сліпий діагноз» без непрямого або прямого підтвердження.

Ступінь локального випинання міжхребцевого диска:

  • Протрузія диска - це випадання частини пульпозного ядра через дефект фіброзного кільця, яке призводить до утворення локальної грижі по краю фіброзного кільця. Неушкоджена частина зовнішніх волокон фіброзного кільця окреслює грижу у вигляді лінії зниженої інтенсивності МРС.
  • При екструзії диска грижове утворення випадає під задню поздовжню зв'язку, зберігаючи зв'язок із желатиніозним ядром у вигляді ніжки.
  • Секвестрація диска утворюється внаслідок повного розриву фіброзного кільця і випадання грижі диска у вигляді фрагмента, не пов'язаного з пульпозним ядром. Вільні фрагменти можуть знаходиться спереду або ззаду задньої поздовжньої зв'язки, істотно здавлюючи нервові структури та кровоносні судини.
  • Здавлення нервових корінців або спинного мозку в разі екструзії або секвестрації міжхребцевого диска дуже часто приводить пацієнта на стіл до хірурга.

Будьте уважні до себе та свого здоров'я!

Статтю підготували фахівці променевої діагностики АЦМД-МЕДОКС