Часто людину можуть турбувати запальні процеси, порушення пасажу їжі та калових мас, пухлини та багато інших неприємностей з боку кишечника.
Стану початкових відділів травного тракту (стравохід, шлунок і дванадцятипала кишка) найкраще визначають за допомогою гастроскопа (ендоскоп довжиною 110 см).
Дальше розташовується тонка кишка, яка має протяжність близько 6 метрів, починається за шлунком, з дванадцятипалої кишки, далі якої стандартний ендоскоп не проходить. Тому для її дослідження ми рекомендуємо рентгенівські методи, або відеокапсулу. На жаль, відеокапсула має слабку оптичну роздільну здатність, некерована, і досить дорога. Дослідження триває близько доби. Але вона має можливість побачити відділи кишківника, недосяжні для ендоскопа.
Товста кишка має протяжність до 1,5 метра і складається з декількох відділів (сліпа, висхідний, поперечний, поперечний і спадний відділи, сигмоподібна і пряма).
Для її дослідження розроблено спеціальні ендоскопічні апарати завдовжки 170 см (колоноскопи), у яких є унікальне поєднання відеосистеми, волоконно-оптичних світловодів і тонкої механіки, що дає змогу керувати рухомою частиною апарата. Також присутні система подачі води і повітря та інструментальний канал, що дає змогу ввести інструменти для виконання операцій і взяття тканини на дослідження під мікроскопом (гістологія). Цей метод сьогодні вважається золотим стандартом через свою інформативність, нешкідливість і можливість проведення лікувальних і діагностичних маніпуляцій усередині кишки.
Якість обстеження залежить від адекватної підготовки. Напередодні кишечник потрібно очистити за допомогою клізм або проносних препаратів. За недостатньої підготовки твердий вміст кишківника, який неможливо видалити відсмоктувачем під час дослідження, може забити оптику та канали й не дасть можливості виконати процедуру в повному обсязі.
Крім того, наявність спайкового процесу в животі, тиск на кишку ззовні (пухлини, кісти), уроджені аномалії (гострі перегини, вузький таз та ін.) можуть перешкодити провести ендоскоп на всю довжину. Тоді кишківник оглядають тільки на доступному протязі.
Існує багато інших методів дослідження, і жоден із них не є абсолютним. Кишку, як порожнистий орган, можна наповнити контрастною речовиною (наприклад, сульфатом барію сметаноподібної консистенції) - випити, або ввести у вигляді клізми, а потім зробити серію рентгенівських знімків. Це дає можливість побачити розміщення різних відділів кишки, швидкість їхнього спорожнення (пасаж), дефекти наповнення (виразки, поліпи, пухлини). Існують також способи тривимірної реконструкції кишківника при комп'ютерній томографії. На жаль, усі ці методи мають обмежену діагностичну здатність, використовують іонізуюче випромінювання і не дають можливостей отримати матеріал для гістологічного дослідження.
Існують, також, лабораторні тести крові та калу, які дають змогу виявити ферментативну недостатність печінки та підшлункової залози, наявність пухлин (онкомаркери), паразитів, порушень флори, глютенову недостатність тощо.
Саме тому всі доступні методи не виключають, а лише доповнюють один одного. І тільки відверта розмова з лікарем-клініцистом може допомогти розібратися в розмаїтті методів, спільно виробити раціональний план обстеження і призначити адекватне лікування.
.webp)
