Які паразити характерні для людини і як відбувається зараження
Паразитичні захворювання легень зумовлені паразитами, які потрапляють до людини з навколишнього середовища. Найчастіше ці захворювання виникають у людей, які працюють у тваринництві. В організм людини личинки потрапляють переважно аліментарним шляхом (через предмети побуту, їжу, посуд). Серед паразитичних захворювань, збудники яких розмножуються в шлунку та кишечнику, найчастіше трапляються аскаридоз, токсоплазмоз, цистицеркоз, ехінококоз; рідше - амебіаз, парагонімоз, шистосоматоз, трихіноз.
Зараження легень відбувається через кров або лімфу. У капілярах, альвеолах, бронхіолах ембріони паразитів перетворюються на личинки. Личинки ж, розмножуючись, спричиняють запалення, іноді алергічні реакції, аж до некрозу й утворення кіст. Розташування та розміри кіст можуть бути дуже різними: іноді кісти можуть займати дуже значний простір, аж до «витіснення» органу. Після загибелі паразита відбувається кальцинація оболонки і самого паразита.
Паразити зазвичай оселяються в тілі людини на довго, хронічно, не спричиняючи серйозних клінічних проявів і маніфестацій. Іноді можуть проявлятися алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, еозинофілія в аналізі крові. При ускладненні в крові можна виявити лейкоцитоз (ознаки нагноєння, запалення), прискорення швидкості осідання еритроцитів.
Токсоплазмоз
Збудником токсоплазмозу є токсоплазма, яка належить до виду найпростіших. Захворювання може бути вродженим і набутим. Зазвичай у хворого на токсоплазмоз виникає значне ураження головного мозку, спинного мозку, очей, печінки, що зумовлює тяжкість і різноманітність зовнішніх проявів даної патології.
При спіральній комп'ютерній томографії органів грудної клітини можна визначити зони обширного пневмосклерозу, на тлі якого можуть визначатися множинні кальцифікати різних форм і розмірів, нерозв'язні овальні або округлі вогнища (за типом дисемінації).
Аскаридоз
Аскаридоз належить до дуже поширених захворювань. Збудниками аскаридозу є яйця гельмінтів, що потрапили в ротову порожнину до людини. Механічне ушкодження легеневої тканини в місці інвазії яєць паразита спричиняє сенсибілізацію, що може супроводжуватися набряком інтерстиціальної тканини легень, інфільтрацією паренхіми легень та утворенням так званих інфільтратів Леффлера.
На рентгенограмах і СКТ-сканах органів грудної клітки в легенях визначають множинні або поодинокі інфільтрати, що поширюються на кілька часточок, рідше на сегмент або всю частку. Структура такого вогнища зазвичай однорідна, контури нечіткі, розмиті. Коріння зазвичай незмінені, прилеглі відділи плеври потовщені, може приєднатися обмежений плеврит. Характерним для розвитку еозинофільних інфільтратів є доволі виражена динаміка: протягом 3-5 діб розміри інфільтратів різко зменшуються, аж до повного зникнення, навіть без застосування лікування.
Цистицеркоз легень
Збудником є личинки свинячого ціп'яка. Потрапляючи в легені через кров, личинки цистицерка можуть довго зберігати життєдіяльність, фіксуючись в інтерстиціальній тканині, цистицерк починає розмножуватися. Навколо нього в легенях утворюється фіброзна капсула, яка оточена лімфоцитарною інфільтрацією. Формуються множинні тонкостінні пухирці овальної або округлої форми 1-2 см у діаметрі.
При діагностиці на рентгенограмах або сканах мультиспіральної комп'ютерної томографії можна візуалізувати чітко окреслені округлі або овальні вогнища, однорідної структури, близько 1 см у діаметрі. Вони не зливаються між собою. На початку прилеглі відділи легеневої паренхіми не змінені, згодом можуть з'явитися ознаки деформації легеневого малюнка, у разі розвитку вогнищ під плеврою - можуть спостерігатися вогнища ущільнення реберної та міждольової плеври. Після загибелі паразита (2-3 роки) спостерігається кальцифікація вогнищ, яка починається з периферії.
Аналогічні кальцинати можна виявити в плечовому поясі, печінці, головному мозку.
Ехінококоз легень
Збудником ехінококозу є цистод стрічкового черв'яка. Потрапляючи в легені через кров, паразит утворює там кісти.
Розрізняють однокамерний і багатокамерний ехінококоз. Під час дослідження кісти: має власну оболонку, навколо паразитарної кісти формується фіброзна капсула, ехінококові кісти заповнені рідким вмістом, що добре можна діагностувати за допомогою мультидетекторної комп'ютерної томографії. Паразит може також мати і дочірні кісти. Кісти з часом збільшуються, але повільно, протягом кількох років.
Діагностика: на рентгенограмах або;сканах СКТ можна визначити ехінококову кісту, яка має чіткі контури, зазвичай овальну форму, розмірами в середньому близько 3-5 см, інколи можуть сягати 15-20 см, структура кісти довго зберігається однорідною. У разі загибелі паразита капсула зморщується, у ній відкладаються солі кальцію.
Ускладнення: найчастіше виникає нагноєння ехінококової кісти, прорив гною з кісти в бронхи або плевральну порожнину. Можливе стиснення сегментарних бронхів і порушення бронхіальної прохідності з утворенням клапанного здуття сегмента, розвитком гіповентиляції, ателектазу, приєднанням пневмонії.
Можливо у Вас є запитання – завдайте їх мені!
.webp)
