Види пієлонефриту

Пієлонефрит класифікують з урахуванням перебігу захворювання, причин запалення, наявності супутніх порушень і поширеності інфекційного процесу. 

  • Гострий і хронічний пієлонефрит. Гостра форма розвивається швидко, зазвичай упродовж кількох годин або днів, і супроводжується активним бактеріальним запаленням. Хронічний пієлонефрит має тривалий перебіг і може бути пов’язаний із повторними інфекціями, порушенням відтоку сечі або змінами в будові сечовидільної системи. З часом у тканинах нирки можуть утворюватися рубці, через що її функція поступово погіршується.
  • Пієлонефрит без ускладнювальних чинників і з додатковими факторами ризику. Якщо сечовидільна система має нормальну будову, а людина не має тяжких супутніх захворювань, інфекція зазвичай краще піддається лікуванню. Камені в нирках, вагітність, цукровий діабет, встановлений катетер, ослаблений імунітет або порушення відтоку сечі можуть ускладнювати перебіг хвороби. 
  • Первинний і вторинний пієлонефрит. Первинне запалення виникає без механічної перешкоди, яка заважає сечі нормально виходити з нирки. Вторинний пієлонефрит розвивається через інше урологічне захворювання, наприклад камінь, звуження сечоводу, пухлину або збільшення передміхурової залози. За такого перебігу недостатньо лише усунути інфекцію, оскільки також потрібно відновити нормальний відтік сечі.
  • Однобічний і двобічний пієлонефрит. Інфекційний процес може вражати одну нирку або поширюватися на обидві. При двобічному запаленні ниркам складніше повноцінно виконувати свою роботу, тому такий стан потребує швидкої медичної оцінки та уважного контролю їхньої функції.

Причини виникнення гострого пієлонефриту

Гострий пієлонефрит найчастіше спричиняє бактеріальна інфекція. Основним збудником є кишкова паличка Escherichia coli, яка в нормі живе в кишківнику, але після потрапляння до сечових шляхів може піднятися до нирки та викликати запалення. Рідше захворювання пов’язане з клебсієлою, протеєм, ентерококами, стафілококами або синьогнійною паличкою.

Інфекція легше розвивається, якщо сеча застоюється або не може вільно виходити з нирки. Причиною можуть бути камені, звуження сечових шляхів, збільшення передміхурової залози, нейрогенний сечовий міхур або міхурово-сечовідний рефлюкс. Якщо відтік сечі заблокований, лікування антибіотиками доповнюють усуненням перешкоди.

Ризик інфікування стійкими бактеріями зростає після нещодавнього приймання антибіотиків, лікування у стаціонарі, урологічних втручань або використання сечового катетера. На медичних пристроях мікроорганізми можуть утворювати біоплівку, яка знижує їхню чутливість до препаратів. Значно рідше інфекція потрапляє до нирки з кровотоком з іншого осередку запалення.

Групи ризику

Гострий пієлонефрит частіше діагностують у жінок через анатомічні особливості сечовидільної системи, зокрема коротшу сечівницю, якою бактеріям легше проникнути до сечового міхура. Підвищений ризик також мають вагітні, люди із сечокам’яною хворобою або порушенням відтоку сечі, пацієнти з цукровим діабетом, ослабленим імунітетом, сечовими катетерами чи повторними інфекціями сечових шляхів. У чоловіків ймовірність захворювання зростає з віком, переважно через збільшення передміхурової залози та пов’язане з ним порушення сечовипускання. 

У літніх людей запалення нирок не завжди супроводжується характерним болем або високою температурою. Іноді першими проявами стають незвична слабкість, сонливість, а в тяжких випадках — сплутаність свідомості. Такі зміни можуть свідчити про інфекцію та потребують медичного обстеження.

Симптоми пієлонефриту

Гострий пієлонефрит розвивається швидко та помітно погіршує самопочуття. Найхарактернішими проявами захворювання є:

  • підвищення температури понад 38 °C, яке може супроводжуватися ознобом і посиленим потовиділенням;

  • біль у попереку, боці або під нижніми ребрами, частіше з одного боку;

  • слабкість, ломота в м’язах, головний біль і відчуття виснаження;

  • нудота, блювання та погіршення апетиту;

  • часті позиви до сечовипускання, печіння або різь;

  • помутніння сечі, поява різкого запаху чи домішок крові.

У різних людей симптоми можуть відрізнятися. В одних переважають температура та слабкість, в інших помітнішими стають біль і порушення сечовипускання. 

ВАЖЛИВО: якщо висока температура поєднується із сильним болем у попереку, багаторазовим блюванням, зменшенням кількості сечі або швидким погіршенням стану, необхідно терміново звернутися по медичну допомогу.

Гострий пієлонефрит у дітей

У дітей гострий пієлонефрит не завжди має характерні прояви, причому що молодша дитина, то складніше розпізнати захворювання. У немовлят і малюків до двох років єдиною ознакою може бути температура від 38 °C без кашлю чи нежитю. Також можливі млявість, відмова від їжі, блювання та зменшення кількості мокрих підгузників. Після двох років частіше з’являються біль у животі або попереку, печіння під час сечовипускання, часті позиви та помутніння сечі. Оскільки такі прояви можна сплутати з вірусною або кишковою інфекцією, дитину з незрозумілою лихоманкою варто показати лікарю та за потреби здати аналіз сечі.

Діагностика гнійного пієлонефриту

Гнійний пієлонефрит є ускладненою формою інфекції нирок, яка потребує швидкого обстеження. Лікар оцінює температуру, артеріальний тиск, пульс і болючість у попереку, а також з’ясовує, як змінюється самопочуття після початку лікування. Якщо гарячка, сильний біль, озноб і слабкість не минають на тлі антибіотикотерапії, це може вказувати на утворення гнійного осередку.

Ризик таких ускладнень вищий при цукровому діабеті, ослабленому імунітеті, сечокам’яній хворобі, порушенні відтоку сечі або сепсисі. Для підтвердження інфекції проводять аналіз і бактеріологічний посів сечі, проте за ними неможливо визначити, чи утворився абсцес. Після приймання антибіотиків показники також можуть бути майже нормальними, хоча запалення ще триває. Виявити гнійні зміни, оцінити стан нирки та спланувати подальше лікування допомагають УЗД, КТ або інші методи візуалізації.

Аналізи, які потрібно здати

Лабораторні дослідження допомагають підтвердити інфекцію, оцінити роботу нирок і підібрати антибіотик.

  • Загальний аналіз сечі виявляє лейкоцити, бактерії, еритроцити та білок.
  • Бактеріологічний посів сечі визначає збудника та його чутливість до антибіотиків.
  • Загальний аналіз крові показує зміни, характерні для бактеріального запалення.
  • С-реактивний білок і прокальцитонін допомагають оцінити вираженість запального процесу.
  • Показники функції нирок відображають їхню роботу та враховуються перед КТ з контрастом.
  • Посів крові призначають при тяжкому стані або підозрі на поширення інфекції в кров.

Інструментальна діагностика пієлонефриту

Методи візуалізації допомагають перевірити, чи немає каменів, порушення відтоку сечі, абсцесу або поширення запалення за межі нирки. Часто обстеження починають з УЗД нирок і сечовивідних шляхів, за допомогою якого можна побачити розширення чашково-мискової системи, великі рідинні утворення, камені та інші ознаки обструкції. Водночас нормальний результат УЗД не виключає гострого пієлонефриту або невеликого гнійного осередку.

При підозрі на ускладнення найінформативнішим методом є КТ з внутрішньовенним контрастуванням. Дослідження дає змогу виявити абсцеси, руйнування ниркової тканини, скупчення газу, камені, порушення відтоку сечі та поширення інфекції. МРТ застосовують, якщо провести КТ неможливо, зокрема при протипоказаннях до йодовмісного контрасту або в окремих випадках під час вагітності. Результати обстеження допомагають визначити форму пієлонефриту та вибрати відповідне лікування.

Лікування гострого пієлонефриту

Основою лікування гострого пієлонефриту є антибіотики. Перед початком терапії бажано зробити бактеріологічний посів сечі, який допомагає визначити збудника та його чутливість до препаратів. Якщо захворювання супроводжується високою температурою, сильним болем, ознобом або блюванням, лікування починають одразу, а після отримання антибіотикограми за потреби коригують.

За неускладненого перебігу пацієнт може лікуватися вдома, якщо його стан стабільний і він може приймати таблетки. Курс зазвичай триває від 5-7 до 10-14 днів залежно від призначеного препарату та особливостей перебігу хвороби. Навіть після зниження температури не можна самостійно скасовувати антибіотик, оскільки зникнення симптомів ще не свідчить про повне усунення інфекції.

При тяжкому стані, багаторазовому блюванні, зневодненні, ознаках сепсису, різкому зниженні тиску або неможливості приймати ліки потрібна госпіталізація. У стаціонарі препарати та рідину вводять внутрішньовенно, контролюючи температуру, тиск, кількість сечі й роботу нирок. Після покращення стану пацієнта можуть перевести на таблетки. Додатково лікар призначає жарознижувальні та знеболювальні засоби, а також рекомендує достатньо пити, якщо немає обмежень через серцеву або ниркову недостатність. Якщо відтік сечі блокує камінь чи інша перешкода, антибіотикотерапію поєднують із відновленням її нормального відведення.

Поліпшення зазвичай настає протягом 48-72 годин. Якщо стан не змінюється, лікар переглядає лікування та призначає додаткове обстеження, щоб виключити абсцес або порушення відтоку сечі.

Що буде, якщо довго не лікувати

Без лікування бактерії продовжують розмножуватися та пошкоджувати ниркову тканину. Одним із найнебезпечніших наслідків є уросепсис, за якого інфекція з нирки потрапляє в кров. У людини може різко знизитися тиск, з’явитися сплутаність свідомості, прискоритися дихання та порушитися робота внутрішніх органів. Такий стан потребує невідкладного лікування у стаціонарі.

При поширенні запалення в нирці може утворитися абсцес, а через закупорення сечоводу — піонефроз зі скупченням інфікованої сечі та гною. У таких випадках антибіотиків часто недостатньо, тому лікарі відновлюють відтік сечі або проводять дренування гнійного осередку.

Тяжка інфекція також може спричинити гостре ураження нирок, через яке вони гірше очищають кров, зменшується кількість сечі, накопичуються продукти обміну та порушується водно-електролітний баланс. Після повторних або ускладнених епізодів у нирковій тканині можуть залишатися рубці, що підвищує ризик нових інфекцій і хронічної хвороби нирок. Ранній початок лікування допомагає швидше зупинити інфекцію та знизити ризик небезпечних наслідків.

Профілактика гострого пієлонефриту

Оскільки найпоширенішим збудником захворювання є кишкова паличка Escherichia coli, основою профілактики є своєчасне лікування циститу та усунення порушень відтоку сечі. Важливо не стримувати позиви та повністю спорожнювати сечовий міхур. Достатнє вживання води підтримує регулярне сечовипускання й допомагає виводити бактерії, однак при серцевій або нирковій недостатності обсяг рідини потрібно узгодити з лікарем.

Жінкам варто дотримуватися делікатної інтимної гігієни без подразнювальних засобів, а після статевого контакту спорожнювати сечовий міхур. Також важливо не залишати без уваги закрепи, які можуть заважати нормальному відведенню сечі.

Ретельнішого контролю потребують люди з цукровим діабетом, сечокам’яною хворобою, збільшенням передміхурової залози, нейрогенним сечовим міхуром або вродженими аномаліями сечовидільної системи. Якщо інфекції повторюються, лікар має з’ясувати причину рецидивів і підібрати лікування.

При печінні, частих позивах, болю над лобком або появі крові в сечі варто звернутися по медичну допомогу. Приймати антибіотики для профілактики без призначення лікаря не можна.

Чи можна заразитися від хворого на пієлонефрит?

Гострий пієлонефрит не передається через повітря, дотики, обійми, посуд, рушники чи інші побутові контакти, тому людина з інфекцією нирок не потребує ізоляції. Пієлонефрит також не передається під час статевого контакту, хоча він може сприяти проникненню бактерій у сечівник і розвитку циститу. Якщо причиною симптомів є інфекція, що передається статевим шляхом, заразною буде вона, а не запалення нирки.

Дієта при пієлонефриті

Спеціальної дієти, яка здатна знищити бактерії або замінити антибіотики, не існує. Харчування під час гострого пієлонефриту підтримує організм і допомагає уникнути зневоднення.

Найкраще пити звичайну воду, а при гарячці або блюванні робити це частіше й невеликими ковтками. Надмірно збільшувати обсяг рідини не потрібно. При порушенні роботи нирок, серцевій недостатності, набряках або зменшенні кількості сечі питний режим визначає лікар.

Якщо нирки працюють нормально, достатньо звичного збалансованого раціону, до якого входять крупи, овочі, фрукти, нежирне м’ясо, риба та кисломолочні продукти. При поганому апетиті краще їсти невеликими порціями.

На час хвороби бажано обмежити солоні закуски, копченості, фастфуд і напівфабрикати, а від алкоголю варто відмовитися. Каву, енергетики, кислі соки, газовані напої чи гострі страви краще тимчасово прибрати, якщо вони посилюють печіння або часті позиви. Самостійно обмежувати білок, сіль, калій чи калорійність раціону не потрібно. Таке харчування призначають лише за результатами обстеження, якщо виявлено порушення функції нирок або інші зміни. 

Гострий пієлонефрит добре піддається лікуванню, якщо вчасно звернутися по допомогу та виконувати призначення фахівця. Ранній початок терапії допомагає зупинити інфекцію та зберегти нормальну роботу нирок.