Надлишок ваги - найчастіша причина, через яку звертаються до лікаря дієтолога. За статистикою в 90 % випадків надлишок ваги пов'язаний саме з неправильним харчуванням.
 

Тільки в 10 % випадків причиною є якась хвороба, але і в цій ситуації не можна обійтися без дієтотерапії. До таких захворювань належить гіпотиреоз, хвороба Іценка-Кушинга і деякі інші гормональні розлади, але всі ці стани, окрім надлишку ваги, мають й інші симптоми, які підтверджують, що це саме хвороба. А ізольоване ожиріння аліментарного генезу (тобто від переїдання) тривалий час (іноді десятиліття) є єдиним видимим проявом страждання організму. І тільки через якийсь час призводить до різних ускладнень у вигляді інших захворювань (гіпертонії, інсультів, інфарктів та інших).

Навіть цукровий діабет 2 типу, як правило, є не причиною ожиріння, а наслідком, особливо, коли це компонент метаболічного синдрому. За ожиріння розвивається жирова перебудова печінки та підшлункової залози і через цю перебудову ці органи функціонують неповноцінно. Навіть якщо інсулін виробляється в достатній кількості в підшлунковій залозі, він виходить у кров і, зробивши там «свою справу», далі надходить у печінку для відновлення і зворотного повернення в підшлункову залозу. Але «ожиріла» печінка не справляється зі своїми обов'язками, тому що в її клітинах сидять великі краплі жиру й заважають їй працювати. Так (схематично) і виникає інсулінова недостатність.

Зайва вага причини

Найчастіше ми думаємо, що в нас надмірна вага виникла через «погану спадковість», бо мама й тато, бабуся й дідусь теж страждали від надлишку ваги. Але, як правило, це не так. Нам передаються від батьків, бабусь і дідусів тільки звички харчування. Ми звикаємо їсти «те, стільки і тоді», як привчили мама і тато з дитинства, які свого часу навчилися цього у своїх батьків. Ми виробляємо свої стереотипи харчування, змінюємо їх під свої умови життя, але ґрунтуємо то ми їх на знаннях, уміннях і перевагах наших предків.

📨 Зараз також читають: Послуга яка набирає популярності в Україні: «Комплексні пакети для жінок» - запобігти легше ніж лікувати! ✅

Наші бабусі та дідусі жили в інший час, де хліб був «усьому голова». Тоді хліб і каші були одним з основних джерел енергії, прогодувати велику країну треба було «дешево і сердито». У той час не було такого достатку вуглеводних продуктів, як сьогодні, і фізичного навантаження було більше - не було у кожного свого автомобіля, і з машинами пральними дефіцит був, та й магазинами бігати доводилося довше, щоб усім необхідним запастися. Зараз ми однозначно робимо менше рухів тіла на ті самі потреби: сідаємо в автомобіль і в одному магазині купуємо продуктові запаси на тиждень, щоб економити час. Але, чомусь, сьогодні ця звичка «їсти все з хлібом» зберігається. Для середньостатистичної людини із середньостатистичною малорухливою офісною роботою це абсолютно безглуздо.

І ось чому. Велика частина людей веде саме «сидячий» спосіб життя. Ми сидимо на роботі, сидимо в дорозі і сидимо після роботи вдома. Розумова сидяча робота не вимагає великих енерговитрат. А надлишок енергії, що приходить, якщо він не витрачається на фізичну роботу м'язів, відкладається «про запас» у вигляді жиру.

Тут працює закон «збереження енергії»: те, що ми з'їли, має бути десь використано. Або м'язами під час фізичної роботи (для цієї мети використовують переважно вуглеводи і жири), або на побудову нових тканин нашого тіла (для цієї мети використовують переважно білки і структурні жири), а все, що залишилося, не може безслідно зникнути, тоді «непотрібні залишки» трансформують у «резервний жир» і зберігають у жировій тканині на «чорний день».

Може дієта?

Основна проблема полягає в тому, що ми їмо дуже багато непотрібних нам вуглеводів, і з ними ми отримуємо дуже багато енергії, але не витрачаємо її. Окрім хліба сучасна людина з'їдає неприпустиму кількість вуглеводів у вигляді цукерок, різноманітної випічки (печиво, вафельки, булочки, тістечка, тортики), інших солодощів (шоколадні батончики, солодкі напої на кшталт «коли», соки).

І це теж має своє пояснення: відбувається так тому, що випічка і солодощі - це дешево і швидко. Щоб з'їсти на обід соковитий м'ясний стейк зі свіжим салатом, треба витратити час і гроші для походу до ресторану або ж потрудитися напередодні вдома й привезти корисний обід на роботу, а швидше й дешевше з'їсти круасан із чаєм чи щось на кшталт цього - швидко й економно.

Крім явних вуглеводів існує велика кількість продуктів, що містять приховані вуглеводи.

У йогуртах, особливо знежирених, зі смаковими солодкими добавками, для забезпечення тягучої щільної структури цього напою в нього підмішується крохмаль.

Крохмаль повністю перетворюється на глюкозу в організмі людини. Як згущувач його додають у різноманітні молочні продукти (зокрема й у морозиво), у соуси, майонези, кетчупи, у виробництві різноманітних кондитерських продуктів і низькосортних м'ясних продуктів.

Чомусь багато хто думає, що печиво та інші солодощі для діабетиків не призводять до ожиріння. Призводять, ще й як! Вони чому створені саме для діабетиків? Тому що цукри, що входять до їхнього складу, перетворюються на глюкозу повільно, і не різко підвищують її рівень у крові. І для людей, які страждають на цукровий діабет, це важливо. Для тих, хто хоче схуднути - це не має значення, бо ці цукри, всі до крапельки, зрештою перетворяться на чисту глюкозу, і якщо ця глюкоза не витрачається м'язами на фізичну роботу, вона вся перетворюється на жир.

Як схуднути?

Ще один міф. Ми думаємо, що для повноцінної роботи мозку потрібна глюкоза, над цією переконаністю, звичайно, добре попрацювали піар-менеджери виробників шоколадних батончиків. Тому ми регулярно поїдаємо шоколадик та інші солодощі, щоб нібито підвищити працездатність. Але на потреби мозку йде мізерно мала кількість глюкози, порівняно з тією, яку ми споживаємо. У нашому організмі завжди зберігається резерв глюкози в м'язах і в печінці у вигляді глікогену, його там стільки, що мозку вистачить на безперебійну роботу на 24 години мінімум. А якщо організму бракуватиме глюкози, він «залізе у свої засіки», дістане звідти відкладений жир і перетворить на глюкозу для своїх потреб. Також він перетворить на глюкозу білок з їжі, якщо буде така потреба.

Можливий і такий варіант. Протягом дня ми нічого не їмо: «нервова робота», «не хочеться», «не вистачає часу»... Але прийшовши додому ввечері після роботи, ми готові з'їсти слона. І «понеслася душа в рай». І що залишається робити нашому бідному організму з цією горою вуглеводів, жирів і білків протягом ночі в знерухомленому сном тілі? У нього просто немає вибору: він це все акуратненько запакує в жирок і відкладе на боках на той випадок, коли раптом енергії стане не вистачати. А ми потім диву даємося: їм один раз на день і товстію!...

І ще. Чомусь наші свята ми відзначаємо горами солодощів - у нас рефлекторно виникає відчуття радості при вигляді солодощів. Коли нам сумно, ми намагаємося порадувати себе тортиком. Це ще один стереотип харчової поведінки, який тягнеться з дитинства. Коли малюк падає і розбиває коліна, мама гладить дитинку по голівці і, щоб швидше втішити своє дитя, дає йому цукерку. І ми добре запам'ятовуємо те почуття відради і розради, яке приходить до нас із маминою ніжністю і солодким бонусом. До того ж це має і хімічний субстрат: серотонін виробляється краще за присутності глюкози. І вже в дорослому віці ми несвідомо намагаємося втішити себе тими ж «дієвими» способами. А що старшими ми стаємо, то більше стресових ситуацій виникає в нашому житті й тим більше з'являється солодощів на наших столах.

Знайома ситуація?

Якщо Ви усвідомлюєте, що худим бути треба, не для того, щоб бути красивим, а ще й для того, щоб бути здоровим, тоді давайте подумаємо разом, що можна змінити...

А ще давайте поміркуємо про те, які харчові звички прищеплювати нашим діткам, як їх розраджувати і як навчити їх піклуватися про своє майбутнє здоров'я...